Секрети вдалого свята Виступ на святковому заході — це відповідальна подія, напере- додні якої діти часто бувають напруженими, розгубленими, надмірно збудженими, а інколи навіть наляканими. Оскільки свят- кові ранки, театралізовані постановки в дитячих садках проводять доволі часто, музичний керівник має вміти налаштовувати дітей на майбутній виступ перед великою кількістю глядачів, заряджати їх позитивними емоціями та впевненістю за допомогою відповід- них психологічних прийомів. Фахівець може навчити цього не лише педагогів, а й батьків. Важливим завданням є також формування у дорослих психологічної культури щодо взаємодії з дитиною під час підготовки та проведен- ня свята. Батьки — особливі учасники дитячого свята Батькам варто пам’ятати про свою особливу роль під час під- готовки до свята, в якому бере участь їхня дитина. Вони мають де- монструвати дитині своє позитивне ставлення, упевненість і під- тримку. Тому їм слід бути присутніми на кожному такому заході. Щоб допомогти батькам усвідомити це, можна запропонувати їм виконати таку вправу. Уявіть себе на місці сина чи доньки. Вам страшно, на вас див- ляться десятки незнайомих очей. Незрозумілий персонаж, на- приклад Метелик-велетень, вимагає, щоб ви прочитали вірш, і навіть рідна мама не може (бо відсутня в залі) або, ще гірше, не хоче (бо відштовхує, присоромлює і наполягає, щоб ви поверну- лися на сцену) врятувати вас від цього «кошмару». Якщо мета батьків — виховати дитину, яка не боїться виступа- ти на сцені, то не варто обмежувати її в спілкуванні. Нехай розмов- ляє з дітьми та дорослими, виступає під час сімейних посиденьок, у компанії друзів чи перед бабусями (звичайно, це має бути за влас- ним бажанням, а не з примусу). Бажано підтримувати будь-яку іні- ціативу дитини.Святкові (роз)чарування Свято для дитини — це час приємних сюрпризів, довгоочіку- ваних подарунків, нових вражень і, відповідно, сильних емоційних переживань. Щоб враження були лише позитивними, дитину треба підготувати до події. Потрібно пояснити батькам, що психологічне налаштування дитини на участь у святковому заході залежить передусім від їхньо- го психологічного налаштування. Батькам варто усвідомити: * не всі діти створені для сцени, отож не потрібно залякува- ти, шантажувати дитину, змушуючи вивчити вірш або пі- сеньку; * присутність батьків на святі має бути обов’язковою; коли дитина виступатиме, вона дивитиметься на батьків, шука- ючи в їхніх очах підтримку та схвалення; * дитині треба дозволити бути собою, навіть якщо для неї найліпшим святом буде можливість тихенько відсидітися на стільці; * якщо дитина під час святкового ранку раптом заплаче або попроситься на руки, не треба її відштовхувати та змушу- вати продовжувати виступ. Завжди були і є діти, які відчувають сильні переживання че- рез те, що їм доведеться читати вірші, танцювати чи співати перед глядачами. Декого перспектива цього так лякає, що вони відмовля- ються вчити бодай кілька рядочків вірша. А буває і навпаки: дитина залюбки вивчила вірш і раптом у найвідповідальнішу мить не може промовити ані слова. Усе забула чи не змогла подолати страх? Чому так відбувається? Дитина справді може розгубитися у присутності великої кіль- кості дорослих незнайомих людей. Адже одна справа — вивчити вірш і прочитати його вдома перед мамою, татом і бабусею, а зовсім інша — на сцені, перед глядачами. Особливо, якщо в дитини немає досвіду виступів на святкових заходах. Перший вихід дитини на сцену може й не виправдати очікувань батьків. Однак вважати це серйозною проблемою не варто. Рано чи пізно дитина матиме позитивний досвід: звикне виступати перед іншими дітьми та дорослими. Зокрема, вона може навчитися цьо- го згодом, відповідаючи біля дошки в школі. Звісно, професійним артистом чи красномовним оратором вона може й не стати, однак уміння виступати знадобляться їй у житті. Подекуди дитину на сцені опановує страх іншого походжен- ня — не публічності, а страх зробити помилку. Дитина боїться за- бути вірш чи пісеньку, сказати щось не так або зробити не те, чого очікують від неї дорослі. Таку ситуацію справді можна назвати проблемою, корінь якої слід шукати в поведінці батьків. Зде- більшого саме батьки свідомо чи несвідомо формують у дитини такі страхи.

Дитині необхідно підготувати вірш до дитячого свята. Мама з та- том одразу відповідально беруться за справу, адже їм так хочеть- ся, щоб їхня дитина вдало виступила перед усіма, особливо перед батьками інших дітей. І замість того щоб спробувати знайти під- хід до дитини, зацікавити її майбутнім виступом, запевнити, що все вийде, дорослі вимагають від дитини бездоганного виконан- ня. А якщо в дитини не виходить, вони можуть докоряти їй, вдава- тися до залякувань та покарань. У результаті дитина починає хви- люватися, у неї взагалі зникає бажання виступати, огортає страх того, що її покарають або будуть лаяти, якщо вона щось забуде чи зробить не так. Звісно, такий стан не сприяє запам’ятовуванню ві- рша і затьмарює святковий настрій. Навіть якщо дитині вдасться під тиском батьків зазубрити потрібний вірш, на сцені може ста- тися зрив — дитина завмре і від хвилювання у неї «відбере мову».

Як налаштувати дитину перед виступом?

Настрій дитини є визначальним моментом того, як для неї про- йде святковий захід. Страхи і переживання не додають сміливості нікому. Піднесений настрій, упевненість у тому, що все буде гаразд, сприяють вдалому виступу. Способів налаштувати дитину на успіш- ний виступ існує чимало. Насамперед, близьким дорослим потріб- но випромінювати абсолютну впевненість у тому, що все буде га- разд — інакше й бути не може. Безпосередньо перед виступом дітям потрібно розслабитися і заспокоїтися. Задля цього слід зробити кілька повільних дихаль- них вправ, полежати на килимку із заплющеними очима, уявляючи чарівні образи природи або казкового світу, послухати спокійну му- зику тощо. Під час такої своєрідної медитації потрібно налаштову- вати дітей на успіх, однак у жодному разі не акцентувати їхню ува- гу на важливості події, в якій вони братимуть участь. Адже це може спричинити надмірне хвилювання, порушити щойно досягнуту вну- трішню рівновагу. Якщо педагог помітив у дітей м’язове напруження та певні не- гативні емоції, він може запропонувати їм виконати рухливі впра- ви. Наприклад, трішечки побігати, пострибати або ж зробити за- рядку чи гімнастику під улюблену веселу музику. Так вони швидше позбудуться фізичної скутості, вивільнять свої страхи і хвилюван- ня, отримають заряд бадьорості та гарного настрою. Приміщення, у якому проходитиме святковий захід, напередодні прикрашають. І що молодші діти, то легше їм розгубитися у зміненій обстановці. Інколи репетиції і власне захід проводять у різних примі- щеннях. За таких умов доцільно ознайомити дітей із місцем, де вони виступатимуть. За кілька годин до виступу можна запропонувати їм спокійно походити там, уважно все роздивитися, аби призвичаїтися до нового оформлення, декорацій, прикрас тощо. Кожному учасни- ку майбутнього свята педагог має показати місце, де він стоятиме, розказуючи віршик або співаючи пісеньку, гратиме роль певного каз- кового персонажа, танцюватиме тощо. Знайома обстановка і заздале- гідь відоме місце розташування на сцені (у святковій залі) нададуть дітям упевненості, емоційної та фізичної розкутості. Ознайомлюючи дітей із приміщенням, педагог обов’язково має звернути їхню увагу на ту його частину, де сидітимуть гляда- чі, аби потім поява сторонніх не була для них несподіванкою, не спричинила додаткове хвилювання та не відволікала від виступу. У такій ситуації педагогу варто скористатися методом казкоте- рапії. Наприклад, вигадати історію, в якій глядачі — мешканці чарівної країни, які завітали в гості до учасників свята, а місце, де вони розташувалися, — казкова галявина. Така гра принесе дітям задоволення, адже завдяки уяві вони долатимуть сором’язливість, страх і хвилювання. Зрештою, пізніше це дасть змогу їм природно почуватися перед публікою впродовж усього виступу. Якщо дітям менше чотирьох років, під час проведення заходу ліпше запланувати етап знайомства із глядачами. Маленькі діти все одно роздивлятимуться присутніх. Тому ведучому варто обігра- ти цей момент.

«Подивіться, скільки сьогодні в нас гостей. Привітаймося з ними, поплескаймо в долоні (помахаймо ручкою, усміхнімося тощо). Вони прийшли до нас на свято. А ще вони просять нас навчити їх співати пісеньку (закликати Діда Мороза, привітатися з біло- чками абощо). Адже вони вже всі такі дорослі, що забули, як це робити».

Наведений варіант знайомства «перевертає» сприйняття дити- ною обставин і створює ситуацію її вивищення — тепер дитина не читатиме вірш перед усіма, а ніби навчатиме інших. На перший погляд, ситуація залишається незмінною, однак ста- тус її учасників змінюється кардинально — головною стає дитина, тож присутні мають на неї дивитися. Тепер звернення поглядів на дитину стає природним. Інколи такий варіант налаштування потрі- бен і старшим дошкільникам. Налаштовуючи дітей на виступ, дорослим у жодному разі не варто згадувати про особистий негативний досвід виступу на святковому заході, навіть жартома. Це може викликати в дітей три- вогу та почуття страху, й усі докладені раніше зусилля будуть мар- ними.

Після виступу дітей на святковому заході, незалежно від того, як вони проявили себе — добре чи не дуже, — їх неодмінно треба похвалити. Це надасть дітям впевненості та віри у власні сили, адже саме на таких виступах вони отримують свій перший досвід спілкування, вияву ініціативи та самостійності. А це, зрештою, потребує щирої підтримки та уваги з боку дорослих.