Чому дитина ставить так багато запитань?

Запитання виникають у дитячій голові майже миттєво. Батьки ледь устигають «переварити» інформацію й щось відповісти невгамовному малюкові, як відразу чують інше, не менш хитромудре запитання. Вік «чомучки» у кожного малюка свій, але всі мами й тата практично однаково реагують на дитячі провокації. Вони розгублені й навіть можуть бути роздратовані. Деякі батьки всерйоз думають, що малюк намагається їх розлютити, ставлячи такі запитання, що заганяють їх у глухий кут. Насправді, непросто дитячою мовою пояснити, чому буває блискавка, чому кров червоного кольору, а в темній кімнаті не видно чорної кішки. Але навіть якщо дитина ставить запитання, але неуважно слухає відповідь, то це не означає, що їй не цікаво. Дитина поступово пізнає навколишній світ, намагаючись узгодити свої уявлення з новими враженнями й знаннями. Цей вік можна назвати «епохою великих відкриттів». І якщо дорослий лінується відповісти на дитяче запитання, відмахується від малюка як від настирливої мухи, існує небезпека втратити дитячу допитливість, що є двигуном розвитку.


Чому шкідливо примушувати дитину їсти?

Учені довели: якщо годувати дитину силоміць, це може спричиниш серйозні проблеми з органами травлення й щитовидною залозою. Діти, яких постійно примушували їсти, не випускали з-за столу, підвищували голос і загрожували покараннями, виростали агресивнішими, упертішими й плаксивішими, ніж їх однолітки, які їли те, що їм хочеться, і в тих кількостях, які самі вважали за потрібне.

 

Психологи вважають, що дитина, яку постійно примушували їсти, тобто робити так, як прагнуть дорослі, зростає несамостійною, вона не в змозі оцінити свої бажання, адже в житті за неї завжди все вирішують батьки.

 



                                                      Як навчити дитину зав’язувати шнурки?

 

Погодьтеся, питання серйозне. Особливо якщо вже зроблено кілька спроб, але безрезультатно. Можна, звісно, утішатися думкою, що все саме собою вийде, але дещо згодом. Можна радіти винаходу липучок і гачків. Але все-таки рано або пізно доведеться визнати, що навичка зав'язувати шнурки не такий уже пошук, і дитина може опинитися в незручній ситуації через своє невміння.

Отже, не важливо, чи мав ваш малюк невдалий досвід, чи він робить першу спробу шнурування черевиків. Ось кілька простих порад і правил, що обов'язково допоможуть вам навчити дитину зав'язувати шнурки.

 

Не вчіть дитину зав'язувати шнурки наспіх. Ваше роздратування тільки зашкодить справі.

Коли ви показуєте дитині, як правильно шнурувати шнурки, станьте в нього за спиною, або посадіть дитину на руки до себе спиною.

Доберіть такі черевики або кросівки, щоб шнурки легко просмикувалися в отвори.

Дитині буде простіше, якщо ви виберете досить товсті шнурки, які легко тримати в руках.

Хваліть малюка, навіть якщо в нього вийшло просмикнути шнурок лише в одну дірочку.

Можете тренуватися на іграх-шнурівках або татусевих черевиках — так дитині буде веселіше.

Розвивайте дрібну моторику дитини за допомогою ігор і вправ пальчикової гімнастики. Малювання, аплікація, ліплення, конструювання, бісероплетіння є чудовими тренажерами для пальчиків малюка.

Що робити, якщо дитина боїться води?

 

Не всі діти люблять воду. Деякі з них плачуть і відмовляються купатися у ванні, морі, річці. Причини такого страху можуть бути різними — від дуже простих до серйозних, дуже глибоких. Насамперед, з'ясуємо, чого робити в таких випадках не потрібно. Не слід кричати на дитину, намагаючись змусити її все-таки зайти у воду. Не можна кидати малюка у воду, намагаючись різко «перемогти» страх. Ви можете досягнути зворотного ефекту, надовго закріпивши страх у дитини. Якщо малюк зовсім малий і боїться купатися в домашній ванні, то, імовірно, його лякає великий простір і відчуття, що навколо тіла нічого немає. Так поводяться неспокійні діти, які потребують м'якого сповивання, щоб вони відчували межі свого тіла. Допомагає й присутність мами у ванній кімнаті. Спокійний мамин голос, дотики її рук, звук серцебиття зменшують тривогу малюка, і поступово він припиняє тривожитися й плакати в момент занурення у воду. Діти старшого віку відчувають страх, що не можуть пояснити. Вихід — запропонувати дитині викупатися, запитавши в неї, чи хоче вона, щоб ви були поряд із нею, або ж їй буде спокійніше з надувними іграшками. Якщо малюк категорично відмовляється, не наполягайте. Іноді страх води, купання легко минає, коли дитина починає відвідувати басейн. Там вона має можливість бачити інших дітей, які легко входять у воду, плавають, бризкаються й навіть пірнають. Тоді вона легше зможе впоратися зі своїм страхом.


Навіщо дітям стрибати на скакалці?

 

Насправді, який сенс у цьому, на перший погляд, зовсім безглуздому занятті? Скакалка, загалом, предмет цікавий. Захоплює дітей на якийсь час, коштує недорого й займає зовсім небагато місця. Але насправді все значно серйозніше, ніж нам здається. Адже не даремно стрибки на скакалці — це складова обов'язкової розминки багатьох спортсменів і навіть космонавтів. Виявляється, десять хвилин стрибків на скакалці легко заміняють півторакілометровий забіг. Маєте намір порівнювати не з бігом, а з плаванням? Тоді це дорівнюватиме дванадцятьом хвилинам активного плавання. Або двом сетам гри в теніс


Чи потрібно вчити дитину грати в шахи?

 

«Шахи — щось більше, ніж просто гра. Це інтелектуальне заняття, у якому є певні художні властивості й багато елементів наукового. Для розумової роботи шахи означають те саме, що спорт — для фізичного вдосконалення: приємна вправа й розвиток окремих властивостей людської натури…» — сказав чемпіон світу з шахів Рауль Капабланка. Років тридцять-сорок тому ця гра була дуже популярною як поміж дорослих, так і поміж дітей. Сьогодні зустріти дитину, яка вміє грати в шахи, досить складно. Але саме шахи — чудова основа для інтелектуального розвитку дитини. Гра тренує зосередженість, розвиває вміння аналізувати ситуацію, передбачати події. Мислення, пам'ять і увага дитини завдяки грі в шахи розвиваються значно швидше. Особливо корисні шахові ігри тим дітям, яким складно постійно перебувати в занадто швидкому життєвому ритмі. Діти, які вчаться грати в шахи, мають високу навчальну мотивацію, вони більш посидючі, краще сприймають матеріал на уроках і мають прекрасну пам'ять. Партія, яку дитина може зіграти в тиші, сприяє не лише інтелектуальному розвитку, але й відпочинку, позбавленню напруження.


Як зробити розчин для мильних бульок?

 

Існує чимало рецептів, як зробити розчин для мильних бульок у домашніх умовах. Наше завдання — дібрати такий склад, щоб бульбашки були досить великими (діаметром не менше ніж 10 см) і міцними, тобто не лопалися відразу після видування.                   Найпростіший рецепт:

2 частини подрібненого господарчого мила (бульки з туалетного мила занадто тендітні), 4 частини гліцерину (його можна придбати в аптеці), 1 частина цукрового сиропу й 8 частин води. Ретельно перемішайте розчин і видувайте бульки із задоволенням.