«… Бути може, праця наша з вигляду непримітною, але лише одне я знаю – малюки, поспішають до нас в садочок, зранку кваплять маму – давай швидше – мамо, напевно – це і є відповідь – краще
нашої праці не має!»
Ставши вихователем, я ні на хвилину не пошкодувала про це. Я часто думаю про те, що би я робила без своїх вихованців, без їх палаючих очей, без їх запитань. Мабуть не випадково так розпорядилася
доля і привела мене у дитячий садок. Тепер це мій дім, в якому, мене чекають, люблять, цінують, в який я поспішаю з цікавими ідеями і хорошим настроєм.
Я думаю, що тільки професія педагога дає волю емоціям, почуттям та грунт для роздумів і творчості. Мені хочеться стати для своїх малюків найближчим другом, віддати їм свої знання та вміння,
показати їм, який гарний і привітний навколишній світ. Мої головні якості це любов і доброта. Адже багато наших дітей ображені долею, тому ці якості дуже потрібні для виховання чуйних дітей.
Я думаю, що коли мої діти підростуть і стануть дорослими людьми, вони оцінять мої старання. Найкращою нагородою за мою працю стане вміння моїх вихованців жити в гармонії з навколишнім світом.
Основною метою моєї педагогічної діяльності є створення єдиного простору сім’я – дитячий садок, в якому усім учасникам буде затишно, цікаво, безпечно і корисно...
